На допомогу учням

ШПАРГАЛКА НА ЩОДЕНЬ

Короткий курс української мови.

·         Не “з тих пір”, а “відтоді”; не “з цих пір”, а “відтепер”; не “до цих пір”, а “досі”; не “з яких пір”, а “відколи”. Наприклад: “Відтоді ми з ним товаришуємо”; “Відтепер ти відвідуватимеш її щотижня”; “Досі вона не могла цього збагнути, а тепер їй вдалося”; “Відколи він про це знає?” (У певних стилістичних контекстах доречно вживати вислови “з тієї пори”, “до тієї пори”, “до цієї пори”, “від цієї пори” (де слово “пора” саме в однині)).

·         Не “по крайній мірі” і не “в крайньому випадку”, а “принаймні” чи (в деяких контекстах) “бодай”, “хоча б”. Наприклад: “Принаймні спробую його переконати”; “Зроби бодай частину роботи, коли не зможеш всю”; “Прийди хоча б на одну із зустрічей”.

·         Не лише “із задоволенням”, а “залюбки”. Наприклад: “Вип’ємо по келиху вина? – Залюбки”.

·         Не “у зв’язку з…” (при вказівці на підставу чогось), а “з огляду на…” або “з причини…”, або й просто “через…” Наприклад: “З огляду на страйк працівників громадського транспорту я запізнився на засідання”; “Через запізнення він не почув кількох виступів”; “З цієї причини я мушу виїхати з міста”.

·         Не “дякуючи…” (при вказівці на сприятливу причину), а “завдяки…” Наприклад: “Завдяки гарній погоді вдалося оглянути всі архітектурні цікавинки міста”. (Дієприслівник “дякуючи” вживається лише в прямому значенні “складання кимось подяки на чиюсь адресу”, як от: “Він довго не міг розпрощатися, багатослівно дякуючи їй за допомогу”).

·         Не “із-за…” (при зазначенні причини чогось), а “через..”. Наприклад: “Це сталося через її недбалість”.

·         Не “у відповідності із…”, а “відповідно до…” Наприклад: “Відповідно до законодавчих змін нам належить оформити ще кілька додаткових документів”.

·         Не “згідно чого”, а “згідно з чим”. Наприклад: “Згідно із новим законом ти вже маєш таке право”.

·         Не “не дивлячись на щось…”, а “незважаючи на щось” або “попри щось”. Наприклад: “Незважаючи на всі зусилля, ми не зуміли впоратися із тим завданням”; “Попри ускладнення, вона все завершила вчасно”. (Дієприслівник “дивлячись” із заперечною часткою “не” вживається лише в тому разі, коли йдеться безпосередньо про відсутність зорового погляду на когось чи щось, як от: “Він говорив це, опустивши очі додолу й не дивлячись на співрозмовників”)

·         Не “знайти своє відображення”, а “відобразитися (або відбитися)”. Наприклад: “Цей життєвий досвід письменника відобразився в сюжетах нових його оповідань”.

·         Не “в подальшому” (як прислівник), а “надалі” чи “згодом”. Наприклад: “Надалі він вже так добре знав цю справу, що не потребував жодних помічників”; “Згодом вам підвищать зарплатню”.

·         Не “втратити свідомість”, а “знепритомніти”. Наприклад: “Через тривале перебування під променями спекотного сонця вона раптом знепритомніла”.

·         Не “завідуючий”, “командуючий”, а “завідувач”, “командувач”. Наприклад: “Завідувач кафедри (а не завідуючий кафедрою”) виголосив наукову доповідь”; “Командувач армії (а не “командуючий армією”) видав наказ”.

·         Не “знеболюючий” (і вже поготів не “обезболюючий”), а “знеболювальний”. Наприклад: “Цей знеболювальний препарат справді дієвий”.

·         Не “швидкоспалахуючий”, а “займистий” або “легкозаймистий”. Наприклад: “Біля джерел вогню поводьтеся обережно з легкозаймистими речовинами”.

·         Не “заживляючий і не “загоюючий”, а “гойний”. Наприклад: “Він переконався, що ця мазь справді гойна, бо рана почала швидко затягуватися”. (А ось ще гарний приклад використання цього слова в тексті Лесі Українки: “Є у нас м’які завої і бальзам на рану гойний, там на вежі біла постіль вже давно на вас чекає”)

·         Не “болевгамовуючий”, а “болегамівний”. Наприклад: “Болить голова. Маєш щось болегамівне?”

·         Не “миючий (засіб)”, а “мийний”. Наприклад: “Купи кілька мийних засобів: мило, пральний порошок і засіб для миття посуду”.

·         Не “відпочиваючий”, а “відпочивальник”. Наприклад: “Шановні відпочивальники, ознайомтеся з правилами поводження в санаторії!”

·         Не “захоплюючий”, а “захопливий” або “напрочуд цікавий”. Наприклад: “Сюжет фільму – справді дуже захопливий”; “Вона розповіла напрочуд цікаву історію”.

·         Не “вражаючий”, “вражаюче”, а “дивовижний”, “навдивовижу”. Наприклад, “Те, що сталося, – дивовижний випадок”; “Спортсмен виступив на змаганнях навдивовижу сильно”.

·         Не “потрясаючий”, а (залежно від контексту) “дивовижний”, “приголомшливий”, “шалений”, “чудовий”. Наприклад: “Як враження від вистави? – Чудово! (а не “потрясаюче”); “Їхнє сходження на вершину – приголомшливо (а не “потрясаюче”) сміливе”); “Стиль цього митця – шалено (а не “потрясаюче”) новаторський”; “Тут дивовижні (а не “потрясаючі”) краєвиди”.

·         Не “багатообіцяючий”, а “далекосяжний” (або “обнадійливий”, “перспективний”). Наприклад: “Ваші ідеї переконливі, а тому мають далекосяжні перспективи”; “Те, що Вам вдалося зробити, – дуже обнадійливе для подальшого розвитку справи”.

·         Не “металобрухт”, а “брухт”. Наприклад: “Приймаємо брухт”. (Слово “брухт” в українській мові не застосовується ні до чого іншого, крім як лише до МЕТАЛЕВИХ ламаних чи пошкоджених предметів, тому частинка “метало-” є зайвою).

·         Не “підводити підсумки”, а “підбивати підсумки” або “підсумовувати” чи (в певних контекстах) “висновувати” Наприклад: “А тепер – підбиймо підсумки нашої дискусії!”; “Не забудь наприкінці своєї статті підсумувати”; “Отже, здійснивши всі належні дослідження, вже можемо остаточно висновувати”.

·         Не тільки “з радістю”, “з натхненням”, “з усмішкою”, “з довірою” (або “з недовірою”), а й “радо”, “натхненно”, “усміхнено”, “довірливо” (або “недовірливо”). Наприклад: “Він радо відгукнувся на запрошення”; “Після тривалого творчого спаду вона раптом знову стала працювати натхненно”; “Ти відповів їй усміхнено”; “Чогось він позирає на вас недовірливо”; “Вона розпочинає спілкування з новими людьми здебільшого довірливо”. (Прислівниками можна заміняти й багато інших аналогічних важковаговитих конструкцій “з + іменник в орудному відмінку”, адже органіка української мови й словотвору тяжіє до лаконічності та влучності).

·         Не “посмішка”, “посміх” (якщо йдеться про доброзичливу і неглузливу емоцію), а “усмішка”, “усміх”. “Посмішка”, “посміх” – здебільшого тільки коли йдеться про глузливу, кепкувальну реакцію. Наприклад: “Радісна усмішка (а не “посмішка”) осяяла її обличчя”, але “Ледь помітна зневажлива посмішка (а не “усмішка”) майнула в нього”.

·         Не “в основному”, а “здебільшого”, “переважно”, “гОловно”. Наприклад: “Тут присутні здебільшого початківці в цій професії”; Саме ці три чинники гОловно й визначили наявний стан наших справ”; “Віряни Польщі переважно сповідують католицизм, і лише меншість належить до інших конфесій”.

·         Не “в першу чергу”, а “передусім”, “найперше”, “насамперед”. Наприклад: “Передусім виконай ось ці завдання, а відтак вже думай про складніші”; “Заяви пільговиків обіцяють розглянути найперше”; “Насамперед він дбає про родину, а кар’єрні успіхи для нього другорядні”. (Словосполучення “в першу чергу” слід вживати лише тоді, коли йдеться про пряму участь у черзі на щось, як от: “Він потрапив не в першу чергу претендентів на участь в конкурсі, а в другу, тому братиме участь в ньому не цього року, а лише наступного”).

·         Не “місцями” (як прислівник), а “подекуди”. Наприклад: “Подекуди завтра в Чернівецькій області передбачається дощ”.

·         Не лише “йде дощ”, а “дощить” або “падає дощ”. Наприклад: “А за вікном усе дощить і дощить”; “Дивись: дощ уже не падає”.

·         Не тільки “в іншому місці”, а й “деінде”. Наприклад, “Будь ласка, розповідай ці свої “казки” деінде, та не тут”.

·         Не “відтак” (при вказівці на підсумок, висновок), а “отже” або “тому”. Наприклад: “Ти не був уважний на лекції, а отже (а не “відтак”), мало що зрозумів”. (“Відтак” доречне лише в значенні “після чогось”, “потім”, як от: “Спершу ти скажи, а вже відтак – я”).

·         Не “прийшлося по смаку”, а “засмакувало”, “смакує”, “стало (виявилося) до смаку”. Наприклад: “Морозива здебільшого не полюбляю, але ця марка мені таки засмакувала” (або “смакує”); “Арабська кухня стала йому до смаку”.

·         Не “нервувати”, а “нервуватися”. Наприклад, “Чому ти так нервуєшся? Все буде добре”. (Слово “нервувати” є в українській мові, але має дещо інше значення: воно вживається лише в значенні “дратувати нерви іншим”, як от: “Її слова мене неабияк нервують”).

·         Не лише “довжиною”, “глибиною”, “висотою”, “шириною”, а “завдовжки”, “завглибшки”, “заввишки”; завширшки”. Наприклад: “Завдовжки 5 метрів”.

·         Не “за всією імовірністю”, а “ймовірно”, “вірогідно” (а ще краще – “певно”, “напевно”, “вочевидь”, “радше за все”). Наприклад: “То він таки приїде? – Це в його інтересах, і він обіцяв, тому, вірогідно, так”; “Соцопитування свідчать, що в нього найнижчий рейтинг з усіх кандидатів, тож радше за все його не буде обрано”; “Вочевидь, більшість мешканців Харкова ще не один рік буде, на жаль, російськомовною”.

·         Не “як би там НЕ було…”, а “хоч би як там було…” Наприклад: “Хоч би як там було, а він досягне мети”.

·         Не “де б НЕ був (була, було, були)…”, а “хоч би де був (була, було, були)…” Наприклад: “Хоч би де він був, він завжди думав про Батьківщину”.

·         Не “в дійсності”, а “справді”, “насправді”. Наприклад, “Насправді ж вона не думала так, як змалювала це нам”.

·         Не “діючий”, а “чинний”. Наприклад: “Додержуйся чинних правил”.

·         Не “існуючий”, а (залежно від контексту) “наявний”, “чинний”, “реальний”. Наприклад: “Він критикує наявний (а не “існуючий”) в країні устрій”; “Мене засмучують нині чинні (а не “існуючі”) тарифи”; “У ті далекі часи вважали цю тварину лише казковою, а після мандрівок на інші континенти виявили, що вона реальна” (а не “існуюча”).

·         Не “знаходитися” (при вказівці на місце, де є хтось або щось), а “перебувати”, “бути”. Наприклад: “Він зараз перебуває закордоном”; “Економіка країни – в критичному стані”. (“Знаходитися” доречне тільки в прямому значенні цього слова, коли йдеться про процес і результат пошуку, як от: “Шукаю, шукаю той запис, а він ніяк не знаходиться”).

·         Не “розмовляЄмо українською!” чи “пишЕмо грамотно!” (в разі заклику, спонукання), а “розмовляЙмо українською!”, “пишІмо грамотно!” (В українській мові, на відміну від російської, є наказовий спосіб дієслів ІІ особи множини, і його не слід підміняти формами теперішнього чи майбутнього часу дійсного способу або калькованими конструкціями з “давайте”). Ось ще кілька прикладів наказового способу: ЗробІмо це! (а не “давайте це зробимо”); “ВідвідаЙмо (а не “відвідаЄмо”) виставку!” “Ходімо (а не “йдемо”, “підемо” чи “пішли”) разом!”.

·         Не “ти даш”, “ти передаш”, “ти видаш”, “ти з’їш”, і не “ти дасиШ”, “ти передасиШ”, “ти видасиШ”, “ти з’їсиШ”, а “ти дасИ”, “ти передасИ”, “ти видасИ”, “ти з’їсИ”. Наприклад, “Коли ти даси (не “даш”) на розгляд комісії свої документи?”; “Якщо ти передаси листа вчасно, то його прочитають вже завтра”; “Цю книжку ти видаси цього року”; “Якщо не з’їси все, то постав до холодильника”. (Саме так утворюється в українській мові майбутній час доконаного виду цих дієслів у другій особі).

·         Не “прийти в голову”, а “спасти на думку”. Наприклад: “І як мені це раніше не спало на думку”.

·         Не “вирішити проблему (завдання)” (і не “рішити…”), а “розв’язати”. Наприклад: “Розв’язати хоча б частину тих проблем, з якими стикнулися”. (“Вирішити” доречне тільки в значенні “зробити для себе певний вольовий вибір, зважитися, обрати шлях дії”: як от: “Вирішив піти з роботи”).

·         Не “сказано (чи зроблено) вірно”, а “сказано (зроблено) слушно” або “правильно” (“вірно” – тільки в значенні “віддано”), Наприклад: “Ти досить слушно (або правильно) підкреслив ту деталь”, але натомість: “Він вірно, незрадливо служитиме тому, що вважає принциповим для себе”.

·         Не “приймати до уваги”, а “брати до уваги” або “зважати на…”. Наприклад: “Прошу взяти ці факти до уваги”; “Зваж, що обставини змінилися”.

·         Не “відноситися до когось або чогось” (в значенні “виявляти свою позицію, оцінку”), а “ставитися”; і не “відноситися до чогось” (в значенні “бути частиною”), а “належати”. Наприклад: “Ви стали гірше до нього ставитися; “Цей вид рослин належить до плодових”; “Ця партія належить до ліберальних сил”.

·         Не “приймати участь”, а “брати участь”. Наприклад: “Брав участь в опитуванні”.

·         Не “пішов у батьків (або родичів)” (в значенні “успадкував схожі з ними риси”), а “вдався в батьків”. Наприклад: “Характером дівчинка явно вдалася в батька, хоч зовні скидається більше на маму”; “І в кого ж ти такий вдався: всі в нашій родині інакші?!”

·         Не тільки “за походженням”, а й “з походження” або просто “походженням”. Наприклад: “Він етнічним походженням – напіврумун, напівєврей”; “З походження вона була шляхтянкою”.

·         Не “по питаннях”, “по справах” (і вже поготів не “по питаннЯМ”, “по справАМ”), а “з питань”, “зі справ”, “у справах”. Наприклад: ” Вам потрібно до заступника директора з комерційних питань”; “Я приїхав сюди у справах”; “Вона фахово проконсультує Вас із цих справ”.

·         Не “по мірках”, а “за мірками”, “за мірилами”. Наприклад: “За мірилами Євросоюзу рівень цього готелю ледь вартий 3-х зірок, але в нас йому пафосно приписали аж 5”. (Аналогічно й інші конструкції з “по + іменник в місцевому відмінку”, що характеризують певну ознаку чи відповідність чомусь, слід заміняти конструкціями із “за + іменник в орудному відмінку, як от: “За національністю (а не “по національності”) він угорець”; “За кмітливістю (а не “по кмітливості”) вона всіх їх перевершує”; “За фахом (а не “по фаху”) я вже не працюю”).

·         Не “в розстрочку”, а “на виплат”. Наприклад: “Придбайте ноутбук на виплат, і вносьте щомісяця впродовж року по 1000 гривень”.

·         Не “на рахунок чогось”, а “щодо (або стосовно) чогось”. Наприклад: “А тепер кілька слів щодо творчості Мікеланджело”; “Стосовно вашої пропозиції подумаємо”. (Словосполучення “на рахунок” доречне тільки тоді, коли йдеться про конкретний рахунок (особовий, банківський тощо), як от: “На рахунок нашої фірми нарешті надійшли сподівані кошти”).

·         Не “таким чином” (коли вказівка на висновок чи підсумок), а “отже”. Наприклад: “Отже, здійснений аналіз дає підстави відкинути попереднє припущення”. (“Таким чином” – лише при вказівці на спосіб здійснення чогось: наприклад, “Зроби це ось таким чином” (або “в такий спосіб”, або “так”).

·         Не “так як” (в значенні сполучника перед вказівкою на причину чогось), а “бо”, “бо ж”, “тому що”, “оскільки”, “через те, що”. Наприклад: “Ми не змогли побачитися, бо я виїхав з міста на кілька годин раніше, ніж він приїхав”; “Оскільки Ви надіслали статтю лише вчора, в найближче число часопису вона не потрапить, тільки в наступне”; “Через те, що в Україні зберігається високий рівень корупції, чимало іноземних підприємців побоюються робити інвестиції в нашу економіку”. (Конструкція “так, як…” вживається українською мовою не як сполучник причини, а лише в значенні вказівки на спосіб здійснення чогось, як от: “Зроби це так, як зробив він”).

·         Не “привести до…” (коли йдеться про спричинення певного наслідку), а “приЗвести до..”. Наприклад, “Тривале спілкування цих двох мислителів приЗвело до видання цікавої книжки їхніх діалогів”; “Моя недалекоглядність приЗвела до багатьох втрат”. (Дієслово “привести” доречне лише в значеннях “супроводити в певне місце”, “надати комусь певного стану”, “доправити до сподіваної мети” як от: “Нарешті він привів нас за потрібною адресою”; “Ця подія привела її в захват”; “Сумлінне навчання приведе Вас до глибоких знань”).

·         Не “стати в нагоді” (в значенні “виявитися корисним, пригодитися”), а “стати у пригоді”. Наприклад: “Ти гадаєш, ця річ стане тобі у пригоді (а не “в нагоді”) під час мандрівки?” (Слово “нагода” вживається лише в значенні “шанс, привід, підстава щось зробити”, як от: “Щойно трапиться нагода побачитися з ними, неодмінно перекажу їм Вашу пораду”; “Москві і її посіпакам в Україні не вдасться зірвати нагоду для українського православ’я здобути Томос про автокефалію”.

·         Не “поверхневий”, а “поверховий” (в значенні “обмежений”, “далеко не повний”, “початковий, що потребує дальшого вдосконалення”. Наприклад:, “У нього ще досить поверхові знання в цій галузі”; “Без відповідної апаратури діагностика буде поверховою та неточною”; “Французьку він опанував лише поверхово і не міг повноцінно спілкуватися з носіями мови”. (“Поверхневий” – лише тоді, коли йдеться про фізичну поверхню: як от: “поверхневий шар грунту (чи води)”.

А які ще кальковані або хибні вислови ви б порекомендували замінити правильними українськими формами?

Урізноманітнюємо мову: добірка цікавих синонімів

 

Пам’ятайте також про стилістичність синонімів.

Стилістичні синоніми характеризуються закріпленістю за певним стилем і більш або менш виразним емоційним забарвленням.

 

• З-поміж синонімів ознака і симптом — перше слово нейтральне, друге має забарвлення книжності, науковості (це не просто ознака, а сукупність ознак, характерний вияв якогось явища).
• У синонімічному ряді: осягати, розуміти, метикувати — перше слово книжне, друге — нейтральне, третє — розмовне.

---

Приклади вживання:

• «Мама застала доню проти дзеркала в новій рожевій сукенці»(Ірина Вільде);
• «У дитини заболить пальчик, а у матері серце» (Матвій Номис);
• «Не раз ридала матінка моя, коли на мене їй жалілись люди» (Іван Франко);
• «Сядьте, матусю, біля мене. Всього досить!» (Петро Панч);
• «Дітки маленькі кликали маму: — Вставай, голубко, нене кохана» (Павло Грабовський);
• «Прибігаю додому та вже радію-радію: «Мамусю-мамусю, я вже не наймичка!» (Архип Тесленко).

---

Приклади вживання:

• «Виблагай у батька дозвіл побратись — і мій тато пристане на це» (Михайло Коцюбинський); 
• «Синочок дивиться крізь тихий сум на мене: «Як ти змінивсь, татусь! Як схуд…» (Володимир Сосюра); 
• «Татко наказав посипати свіжим піском усі стежки коло будинку» (Леся Українка);
•  «Не було кому дати тобі стрим, Миколо, бо твій неньо вже не жив, а неня була стара та податлива» (Іван Франко);
• «В хаті темно, нема дома Або вже ліг спати Мій батечко одинокий» (Тарас Шевченко);
• «Пан добрий, як отець — взяв корову і скопець; а пані, як мати — казала теля взяти» (Матвій Номис).

---

Приклади вживання: 

• Пильнуй! – волав хтось басом (Н. Рибак);
• Юрба котилася через майдан, горланячищосили і розмахуючи руками (П. Кочура);
• Та не зіпайте так, бо всіх кожум’яцьких собак збентежите! (М. Старицький);
• Троє забутих мужичих дітей качались під грубою й од переляку дерлись не своїм голосом (І. Нечуй-Левицький);
• Чути було, як, перекриваючи всіх, лементує в натовпі баба Марина (О. Гончар);
• Та вгамуйся, не репетуй, ходім у господу, там і гроші дам (М. Кропивницький);
• Хлопець верещав не своїм голосом (І. Нечуй-Левицький);
• Вищать від захвату й сміху захоплені хлоп’ята (Н. Забіла).

---

Кохати – 1. Почувати глибокі сердечні (романтичні) почуття до особи, здебільшого протилежної статі. Приклади: «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання» (Володимир Сосюра). 2. Плекати, вирощувати щось. Приклади: «Лукаш усе садовину ростив та кохав» (Марко Вовчок), «Доню моя, доню моя, цвіте мій рожевий! Як ягідку, як пташечку, кохала, ростила на лишенько…» (Тарас Шевченко).

Любити – 1. Почувати глибоку відданість, прихильність до когось, чогось, мати інтерес, потяг до чогось. Приклади: «Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… » (Володимир Сосюра), «Терентій любить пісню і сам уміє з душею співати»(Михайло Стельмах). 2. Потребувати якихось умов для існування. Приклад: «Виноград любить, щоб коло нього ходити» (Михайло Коцюбинський).

---

 

 

ДПА-2019 для 9 класу в Україні: обов'язкові предмети, з ДПА-2019 для 9 класу в Україні: обов'язкові предмети, зміни та новини

Після закінчення дев'ятирічки українським школярам належить перший в їх житті випробування, яке потребує відповідальної і тривалої підготовки. Мова йде про ДПА – підсумкової атестації, яка проходить на загальноукраїнському рівні і є обов'язковою умовою для отримання документів про закінчення середньої школи. Звичайно, даний тип іспиту не так складний, як ЗНО але й він змушує більшу частину учнів нервувати і хвилюватися.По-перше, після здачі ДПА можна зрозуміти, чи готовий школяр до випускних іспитів в 11 класі. По-друге, результати ДПА можуть стати підставою для розподілу учнів у профільні класи старшої школи. А-третє — ці іспити є індикатором роботи вчителів. Саме тому, побоюючись поганих результатів, педагоги змушують дев'ятикласників щодня практикуватися у вирішенні квитків та освоєнні нових тим.

Втім, як показує практика, більшість українських дев'ятикласників здають ДПА цілком непогано. Головне – приділити підготовці хоча б кілька годин на тиждень. Щоб відчути себе впевнено, варто уважно ознайомитися з порядком проведення ДПА і отримати уявлення про те, як буде проходити іспит, за яким принципом виставляються оцінки, і які завдання можна зустріти в квитках. Саме ці аспекти екзаменації для дев'ятикласників.

Підготовку до ДПА варто почати задовго до закінчення дев'ятого класу!

Яким буде ДПА-2019?

Існує думка, що ДПА в 2019 році доведеться здавати так само, як і ЗНО: в централізованому порядку, затвердженими на рівні Міносвіти України завданнями і квитками. В результаті школяр отримає сертифікат, на підставі якого можна потрапити в профільний клас коледжу або гімназії.
Також ходять чутки, що без сертифіката загальноукраїнського ДПА з високими відмітками можна буде продовжити навчання в школі з добрим педагогічним складом – нібито учням з низькими балами запропонують вчитися в непрестижних закладах. Поспішаємо порадувати дев'ятикласників і їх батьків – такі нововведення, звичайно, можуть втілитися в життя, але вже точно не в 2019 році. Нові освітні норми стануть можливими лише тоді, коли в дев'ятий клас перейдуть діти, тільки недавно надійшли в школу.
Їм доведеться здавати іспити після кожної освітньої сходинки абсолютно по-новому – перехід на другу (5-й клас) і третю (10-й клас) шкільну освітню ступінь буде передувати ЗНО, що відкриває двері в престижні профільні школи. Вже в 10-11-х класах учні почнуть проходити спецпредмети, щоб потім приділяти загальноосвітніх дисциплін як можна менше уваги, зосередившись у Вузі на специалитете. У 2019 році готуватися до ДПА можна, орієнтуючись на такий регламент:

атестація після дев'ятого класу проходить на базі навчального закладу, в якому навчаються школярі – їхати в централізовані пункти і писати іспит у незнайомих стінах з комісією не доведеться;

ДПА проводитиметься в письмовому вигляді відповідно до вимог, сформульованих Міністерством освіти і науки України. Дане відомство регламентує загальний підхід, формат, освітній стандарт і програму. Що стосується наповнення квитків, шкільна комісія розробляє їх самостійно;

період екзаменації і конкретні дати для кожного предмета визначає педрада і керівництво школи. Цю інформацію повинні довести до відома учнів до 05.04.2019;

на экзаменацию у вигляді обов'язкового ДПА виносяться українська мова та математика;

ще один предмет учні повинні здавати за власним вибором – це може бути українська література, зарубіжна література, іспит з англійської, французької, німецької або іспанської мови, історія України та всесвітня історія, правознавство, географія, атестація з біології, інформатики, хімії або фізики;

у навчальному закладі, в якому викладаються мова та література представників національних меншин, вони також можуть бути винесені в якості третьої вибіркового іспиту ДПА;

оцінка за ДПА впливає на підсумкову оцінку в атестаті школяра – при заповненні документа про середню шкільну освіту вчителя дивляться на річні оцінки та ДПА, так що в якості вибіркового предмета можна взяти той, який потребує виправлення.

Не лінуйтеся при підготовці до ДПА, і зможете виправити річні оцінки

Кого звільнять від іспитів після 9 класу?

Регламент цієї форми атестації припускає, що деякі категорії учнів можуть отримати від неї звільнення. Отже, ДПА не зобов'язані здавати:

школярі, які навчаються та проходять лікування в інтернаті, санаторії, профілакторії, реабілітаційному центрі або класі з інклюзивним ухилом. До цієї групи відносяться учні з серйозними порушеннями мови, слуху, зору, з проблемами психічного розвитку або порушеннями функцій руху. Підтвердити статус інваліда слід довідкою з висновками медичної комісії;

школярки, які перебувають у відпустці соціального типу (тобто допологову відпустку, а потім відпустку по пологах і догляду за малюком). Підтверджуючим документом є заява від учениці (або її батьків, якщо неповнолітня дівчинка), а також довідка з жіночої консультації;

випускники, які беруть участь у змаганнях, змаганнях, зборах, виставках і творчих конкурсах міжнародного рівня. В учня має бути запрошення, в якому прописані ключові дати;

учні приймають участь в олімпіаді або науковому конкурсі, який проводиться на міжнародному рівні. Школяр, який задіяний у такому заході, отримує звільнення від атестації олімпіадного предмету;

діти, постраждалі від форс-мажорних обставин. Якщо на території було оголошено надзвичайний стан або сталося стихійне лихо, екзаменування скасовується;

школярі, які беруть участь у третьому етапі Всеукраїнської Малої академії наук (звільнення від ДПА стосується лише предмета, представленого на конкурсі);

випускники з сертифікатом з іноземної мови, виданими відповідно до міжнародних правил. У звичайній школі для звільнення від ДПА з іноземної мови досить сертифіката рівня В1 а школярі, які вивчають мову поглиблено, повинні показати сертифікат рівня В2.

Зміст квитків та організація іспиту

Тепер дамо коротку характеристику ДПА з тих предметів, які входять в обов'язкову і вибіркову частину атестації в 2019 році.

ДПА з української мови

Українська мова — один з двох обов'язкових предметів при здачі ДПА
Іспит з української мови належить здавати кожному школяреві на території України, який не має офіційного звільнення від атестації. ДПА з української мови проходить у письмовій формі – це диктант, який дозволить комісії перевірити, чи може школяр дотримуватися правил орфографії, пунктуації та граматики, а також оформляти роботу згідно критеріям. Давайте докладніше розглянемо регламент даного мовного ДПА:

на диктант і самоперевірку відводиться 1 година;

для проведення диктанту вибирається текст з 160-170 слів;

перед початком диктанту вчитель зачитує текст цілком і пояснює його зміст та особливості правопис складних слів, а також лексичні моменти, які можуть бути незнайомі учням;

диктант проводиться з додержанням усіх правил диктування – кожне нове речення читається повністю, потім повторюється з виділенням частин, а в кінці — ще раз зачитується цілком;

вчитель зобов'язаний повідомити учням, коли пропозиція йде з нового абзацу;

після закінчення диктанту текст ще раз зачитують в повному обсязі, щоб учні могли перевірити себе і виправити можливі помилки.

Бали за ДПА виставляються наступним чином:

орфографічні та пунктуаційні помилки мають однакову вагу;

якщо помилка була допущена декілька разів в одному і тому ж слові, бали віднімаються також, як за одну помилку;

якщо учень допускає однотипні помилки в різних словах, то бали віднімаються за кожну з них;

якщо учень помилився в написанні слова або знака пунктуації за правилами, що не входять до програми 9-го класу, то помилка не враховується;

помилки диктанту слід розрізняти грубі і негрубі (до останніх відносяться правила написання слів-винятків, заміна розділових знаків тощо);

помарки і виправлення не вважаються помилками, якщо їх не більше 5 штук; 6 і більше правок означають, що робота отримає на один бал менше.

Відсутність помилок і виправлень дозволить школяреві отримати 12 балів, наявність однієї негрубої помилки – 11 балів, однієї грубої помилки – 10 балів, за однією грубою і негрубої помилки – 9 балів, не більше трьох помилок – 8 балів, не більше чотирьох – 7 п'ять-шість помилок – 6 від семи до восьми – 5 дев'ять-десять помилок – 4 одинадцять-дванадцять – 3 тринадцять-чотирнадцять – 2 від п'ятнадцяти помилок і більше – 1 бал. Задовільну оцінку (і право вчитися далі) отримують школярі, які допустили не більше 10 помилок.

ДПА з української літератури

Регламент проведення ДПА виглядає наступним чином:

дев'ятикласники можуть працювати з тестами протягом півтора годин;

при розподілі квитків вчителі повинні перевірити, щоб поруч не сиділи хлопці з одним і тим же варіантом роботи;

кожен білет містить 25 тестів і завдань затвердженої форми. Так, номери 1-16 – це тести з однією відповіддю, 17-20 – тести відкритої форми, в яких потрібно вписати слово або пропозицію, 17-20 – завдання з двома колонками понять, характеристик або тез, які потрібно зв'язати між собою. Номер 25 – це завдання-твір, що припускає, що учень дасть аргументовану відповідь на поставлене питання, написавши від 100 до 200 слів за заданою темою. При написанні твору слід оформити введення в проблему, описати авторську позицію, викласти свою думку і навести аргументи на його користь.

ДПА з іноземної мови

ДПА з англійської, французької, німецької або іспанської мови здається письмово і дозволяє комісії комплексно оцінити рівень оволодіння мовою. Основні вимоги до проведення атестації виглядають так:

учні звичайних шкіл працюють з квитками, складність яких відповідає рівню А2+». Спецшколи оцінюють знання учнів за квитками, що відповідає рівню «В1»;

квитки складаються з 3-х частин і перевіряють всі види мовних умінь;

частина перша — читання. Учням будуть запропоновані публіцистичні тексти, особисті або офіційні листи, оголошення, рекламні повідомлення, розклади транспорту або уроків, меню, рецепти, програми телепередач і замітки в газетах. Глибину розуміння прочитаного перевірять за допомогою тестів, підбору логічних відповідностей, відповідей на поставлені питання або запису слів у вірному порядку;

частина друга — мовні навички. Учневі потрібно попрацювати з описом побутових ситуацій, а потім відповісти на тести (вставити відповідне за змістом слово, показавши свої лексичні, граматичні та семантичні навички);

частина третя — лист. Основна мета цього блоку полягає у перевірці письмових навичок. Дев'ятикласники повинні написати текст, використовуючи підказки (оголошення, листи, повідомлення, рекламні повідомлення, малюнки, табличну та схематичну інформацію).

ДПА з математики

Даний ДПА передбачає різні квитки для звичайних і спец-класів
ДПА з математики зобов'язані складати всі учні, тому до його проведення висуваються досить жорсткі вимоги:

тривалість іспиту становить 2 години і 15 хвилин для школярів, які навчаються в звичайних класах, і 3 години – для хлопців, які освоювали програму в математичній школі або профільному класі;

завдань з алгебри в квитку має бути в 2 рази більше, ніж з геометрії;

завдання охоплюють шкільну програму з 5 по 9 клас;

квитки складаються з декількох частин. Так, для звичайних шкіл у квитку виділені три частини – 10-12 завдань мають форму простого тесту з однією вірною відповіддю, 4-6 завдань є відкритими тестами, для яких потрібно знайти і вписати правильну відповідь, 3-4 завдання – це завдання з алгебри і геометрії, в яких потрібно покроково розписати весь процес рішення. Для спецклассов і шкіл розробляються квитки, доповнена ще однією частиною — Міносвіти України рекомендує педсоставу включати четверту частину з 3-ма завданнями поглибленого курсу математики.

ДПА з зарубіжної літератури

Даний ДПА охоплює всі основні художні твори іноземних авторів, які були пройдені учнями у 8 та 9 класах середньої школи. Головні тези, що характеризують цю атестацію, виглядають так:

учень має право працювати з квитком на протязі півтора годин;

при виконанні завдань школяр повинен показати, що він здатний проводити аналіз художнього тексту, інтерпретувати, пояснювати сюжет, класифікувати літературу за жанрами та пологах, виділяти ідею твору, описувати його стиль і відтворювати художній зміст;

у квитках з зарубежке міститься 24 завдання з різними умовами. Так, номери 1-19 – прості тести з однією правильною відповіддю, які найчастіше стосуються біографії літераторів, основних літературних епох, теорії літератури, а також знакових художніх творів і героїв. У завданні №20 потрібно поставити запропоновані елементи в правильному порядку №21-23 — створити взаємозв'язку між колонками, а у №24 — написати твір-роздум на задану тему. При написанні твору школяр повинен призводити обґрунтовані аргументи, глибоко аналізувати текст, демонструвати багату лексику і правильно застосовувати поняття та терміни. Твір має бути написаний літературною мовою, мати чітку структуру у вигляді вступу, основної частини і висновків, бути переконливим і образним. За нього можна отримати цілих 3 бали, так що варто заздалегідь відточити навички написання творів. Помилки в завданні №24 не враховуються, але якщо їх дуже багато, вчитель може зняти за це півбала.

ДПА з правознавства

Письмовий тест покаже, наскільки глибоко школярі засвоїли правові знання, вміють вони застосовувати юридичну логіку, а також можуть орієнтуватися в явищах і процесах, що виникають у правовому полі України. Фахівці з Міністерства освіти та науки рекомендують вчителям-предметникам складати завдання так, щоб з ними можна було впоратися за півтори години, вони були різноманітними і мали наступну форму:

тестову (з вибором однієї або кількох відповідей). Ці завдання перевіряють знання категоріального апарату, правових явищ, хронологічних і логічних етапів у розвитку правової сфери України;

завдань на співвідношення та взаємозв'язку – в таких завданнях потрібно встановити зв'язку між термінами та визначеннями, назвами явищ (процесів) та описів до них;

завдань на визначення термінів і підкріпленням свого вибору – учні повинні вказати, який юридичний термін мається на увазі, а потім привести до нього приклад на підставі реальних нормативно-правових документів;

завдань на знаходження відмінностей – школярі повинні провести порівняння явищ і процесів у галузі права;

завдань на створення логічних ланцюгів;

завдань, в яких потрібно шукати помилки в текстах;

аналітичні завдання, в яких потрібно прочитати уривок правового документа, зрозуміти, які правовідносини їм встановлені, а потім відповісти на питання;

аналітичні завдання з питаннями, відповіді на які лежать у різних галузях сучасного права.

ДПА з історії України та всесвітньої історії

ДПА перевірить, орієнтуються чи дев'ятикласники в історії рідної країни
Даний ДПА оцінить, наскільки добре дев'ятикласник запам'ятав терміни, визначення, факти, події, дати, відомості з біографії і хронологічні послідовності, викладені у курсі шкільної історії. Звичайно, просто запам'ятати всю цю інформацію мало — потрібно буде показати, що ви розумієте причинно-наслідкові взаємозв'язки між різними подіями з історії світу та України, усвідомлюєте їх наслідки і підґрунтя, а також вмієте працювати з картами, схематичними та фотографічними джерелами даних.


Міністерство освіти рекомендує робити квитки, у яких міститься 22 завдання. У номерах із 1 по 16 повинні бути прості тести з однією правильною відповіддю. 17-18 – завдання на вибір логічних відповідностей, завдання 19 і 20 потрібно скласти хронологічну послідовність, а в номерах 21 і 22 учень зіткнеться з тестами, які передбачають кілька правильних відповідей.

ДПА з географії

Підсумковий іспит з цього предмету є комплексним — дев'ятикласники мають не тільки показати знання теорії, але і продемонструвати практичні навички, попрацювавши з картами, схемами, графіками і таблицями, а також вирішивши географічні задачі. Для учнів з спец-класів на іспит відводиться дві години, а школярі із звичайних навчальних закладів будуть працювати з квитком півтори години. Для непрофільних класів фахівці з освітнього відомства радять включати в квиток 15 завдань такого характеру:

прості тести з вибором однієї правильної відповіді, що перевіряють знання понятійного апарату і вміння працювати з джерелами географічних відомостей (10 завдань);

завдання з встановленням взаємозв'язків між термінами і процесами або явищами (3 завдання);

тести з множинним вибором вірних відповідей (2 завдання);

завдання зі схемами, малюнками, таблицями та діаграмами, в якій потрібно розрахувати задану величину (1 завдання);

завдання, що передбачає відповідь на поставлене запитання, порівняння типових характеристик, виявлення позитивних і негативних особливостей географічного положення, економічних особливостей і природних умов (2 завдання);

завдання з математичними розрахунками на отримання географічних одиниць (2 завдання);

заповнення контурної карти або для створення легенди карти ( завдання).

Для спецклассов в квиток водять ще два завдання – одну розрахункову задачу і одне завдання з творчої складової.

ДПА з біології

ДПА з даного предмету включає теми, які були пройдені школярами в програмі 7-9 класу. Відповідно, квитки охоплюють біологічну будову і поведінку людини (Міносвіти радить виділяти під ці питання 70% обсягу квитка), а також теми, що стосуються грибів і лишайників, рослинного і тваринного світу, бактерій та інших організмів (такі питання становлять ще 30% від обсягу квитка). Успішна здача іспиту залежить від того, наскільки школяр добре освоїв наступні теми:

роль біології у реальному світі (учень повинен не просто знати визначення, але і застосовувати отримані знання на практиці);

методики, за допомогою яких проводиться вивчення організмів та об'єктів у біології;

основні класифікаційні ознаки організмів;

способи практичного використання для забезпечення життєдіяльності людини рослин і тварин, грибів та бактерій;

взаємодії різних видів між собою;

особливості будови клітинного матеріалу і організмів в цілому;

профілактика, попередження захворювань і надання першої медичної допомоги в побутових ситуаціях.

Складність квитка забезпечується різноманітністю не тільки часом, але і форм завдань:

75% завдань — відкриті та закриті тести. Тут все просто — потрібно вибрати одну або декілька вірних літер у переліку відповідей, встановити відповідності або вписати терміни;

25% завдань припускають роботу з великими масивами статистичного матеріалу у вигляді діаграм, графіків і таблиць. Підсумком має стати виявлення причинно-наслідкових зв'язків, узагальнення висновків і аргументація на користь своєї точки зору.

ДПА з хімії

Даний ДПА охопить шкільний курс хімії з сьомого по дев'ятий класи
Об'ємний ДПА, в якому представники Міносвіти та науки рекомендують дотримуватися таку структуру:

теми з програми 7-го класу (понятійний апарат хімії, властивості простих речовин, металів і неметалів) — 15% завдань у квитку;

теми з шкільного курсу хімії за 8-й клас (підходи до кількісного виміру речовин, проведення хімічних розрахунків з використанням основних формул, класифікація неорганічних сполук, властивості періодичної системи, будова атома і речовини, хімічні зв'язки) – 45% завдань;

теми з програми за 9-й клас (розділи, присвячені розчинів, реакцій і сполук органічної хімії) – 40% завдань.

Варіативність атестаційного контролю забезпечить різноманітність завдань – учні будуть мати справу з тестами, відтворювати зв'язку між неорганічними сполуками, записувати реакції електронного балансу, іонного обміну та окисно-відновного характеру. При роботі з квитком дозволено використовувати калькулятор, таблицю Менделєєва, ряд активності металів, таблиці з інформацією про розчинність кислот, солей, основ і гідроксидів.

ДПА з фізики

Даний ДПА зазвичай складають учні, які добре орієнтуються в понятійному апараті фізики, її законах, явищах і процесах, вміють вирішувати завдання і застосовувати отримані знання на практиці. Складність квитка з фізики пояснюється розрахунковими завданнями. Тут мало знайти і записати правильну відповідь – для отримання максимального кількості балів школяр повинен:

записати умову задачі, застосовуючи правила скороченою записи;

вірно перекласти фізичні величини до одиниці, прийняті Міжнародною метричною системою;

дотримати логіку послідовного застосування формул;

вивести загальну формулу для завдання;

пояснити хід рішення;

проаналізувати, інтерпретувати і перевірити адекватність отриманого в ході розрахунків результату;

правильно записати висновок і повну відповідь.

Якщо ДПА проводиться для профільного класу, то його доповнюють завданнями підвищеної складності. Для звичайних школярів квиток включають приблизно однакову кількість простих тестів, завдань з виборів логічних пар, завдань на застосування законів фізики, а також завдань на зчитування даних за ілюстраціями. Спростити життя на іспиті допомагає тільки калькулятор – інші предмети та матеріали є забороненими.

ДПА з інформатики

Атестація з цього предмета перевірить не тільки теоретичний багаж дев'ятикласників, але і їх навички практичної роботи на комп'ютері. Білет складається з трьох частин:

частина №1 — Міносвіти рекомендує включати в неї від 12 до 14 тестів з одним або декількома правильними відповідями, а також завдання на створення логічних пар і відповідностей;

частина №2 – одна завдання, відповіддю на яку є побудований алгоритм, оформлений у вигляді блок-схеми;

частина №3 – дві практичні завдання, які передбачають написання невеликих програм.

ДПА включає 2 завдання, які школяр буде виконувати на комп'ютері

ДПА з мови і літератури національних меншин

Деякі члени уряду пропонують скасувати цей вид ДПА. Однозначне рішення з даного питання ще не прийнято, але учням 2019 року випуску потрібно уважно відстежувати новини — можливо, вони вже не зможуть записатися на цей іспит. Поки що найпоширенішими мовами нацменшин в Україні є болгарська, молдавська, румунська, польська та угорська. Якщо практика ДПА з мов та літератури нацменшин залишиться в силі, школярів чекають іспити такого типу:

у формі диктанту – для нього вибирається фрагмент тексту, що відображає проблеми національної естетики чи етики, що оповідає про знакових особистостей, традиції, звичаї та історичному минулому певного народу. Текст диктанту складається з 120-130 слів, а на його написання виділяють 1 годину;

у формі переказу сучасного публіцистичного тексту, науково-популярної статті або класичного твору знаменитого автора. Для переказу використовується фрагмент об'ємом 210-240 слів. У процесі роботи учням потрібно показати, що вони знають правила орфографії, вміють розставляти розділові знаки і можуть дотримуватися логіку переказу. Ця робота складніше диктанту, тому на неї виділяється півтора години;

у формі тестів на розпізнавання, групування і класифікацію мовних одиниць, розуміння їх сенсу, трансформацію речень і слів у правильну форму. Тести можуть бути як простими (з вибором однієї-трьох вірних відповідей), так і складними (формування логічних пар, відповіді на питання по тексту, заповнення пропущених місць). На таку форму ДПА також відводиться півтори години.

Друга частина іспиту – перевірка знань з літератури, — може бути представлена в декількох формах (на вибір педагогічного складу навчального закладу):

твір, оформлене у вигляді статті чи рецензії до відомим твором, написаним мовою нацменшини;

тестовий контроль з одним або кількома вірними відповідями, або записом короткої відповіді. Тести можуть стосуватися біографії письменників і громадських діячів, життєписи історичних постатей, характеристики культурних епох, стилів і художніх напрямків. У кількох завданнях потрібно дати розгорнуту відповідь.

Перелік помилкових висловів з їхніми відповідниками:

згідно закону - згідно із законом;

здавати іспит - складати іспит;

бувший у користуванні - вживаний;

в люби́й день - у будь-який день;

вибачте мене - вибачте мені;

заказати товар - замовити товар;

заключати договір - укладати договір;

їх будинок - їхній будинок;

на протязі місяця - протягом місяця;

на рахунок цього - щодо цього;

приймати участь - брати участь;

прийняти міри - вжити захотів;

по крайній мірі - принаймні;

виключення - виняток;

запобігти руйнування -запобігти руйнуванню;

багаточисельні дзвінки - численні дзвінки;

подорожувати по європейським країнам - подорожувати європейськими країнами;

відповіді співпадають - відповіді збігаються;

відповідно угоді - відповідно до угоди;

давно знати друг друга - давно знати один одного;

зраджувати принципам - зраджувати принципи;

навчатися малюванню - навчатися малювання;

наслідувати відомій актрисі - наслідувати відому актрису;

підводити підсумки - підбивати підсумки / підсумовувати;

попередити хворобу - запобігти хворобі;

приводити приклад - наводити приклад;

приїхав вісім років назад - приїхав вісім років тому;

проблема заключається - проблема полягає;

слідуюча зупинка - наступна зупинка;

ювілейні міроприємства - ювілейні заходи;

потерпіти поразку - зазнати поразки;

одержати перемогу - здобути перемогу;

задаватися метою - ставити за мету або мати на меті;

слідувати звичаям - дотримуватись звичаїв;

нанести удар - завдати удару;

Ви праві - Ваша правда / Ви маєте рацію;

гарно виглядати - мати гарний вигляд;

оточуюче середовище - довкілля;

прийшло в голову - спало на думку.

Пам'ятки для учнів

Як вести щоденник читання

1.     Прочитавши книгу, подумайте над її змістом і як слід розберися у ній.

2.     Запишіть у щоденник автора, назву книги, видавництво, кількість сторінок.

3.     Коротко напишіть, про що йдеться в книзі, хто головний герой.

4.      Хто з героїв книги тобі найбільш сподобався і чому.

5.     Чого вчить ця книга?

6.     Чи сподобалася вона вам і чому?

Як вивчити вірш напам’ять

1.     Уважно двічі-тричі прочитайте увесь вірш.

2.     Обміркуйте зміст твору, умовно розділивши його на смислові частини.

3.     У кожній такій частині правильно визначте інтонацію, з якою будете читати, розставив логічні наголоси, визначте паузи та темп читання.

4.     Навчиться читати вголос, дотримуючись цих вимог, спочатку кожну частину, а відтак увесь вірш.

5.     Потім без допомоги тексту спробуйте пригадати вірш, повторіть кожну частину по пам’яті.

6.      Візьміть книжку. Читаючи напам’ять, перевіряйте, чи правильно запам’ятали текст віршу.

7.     Відкладіть книжку, двічі чи тричі продекламуйте увесь вірш.

8.     Запам’ятайте: знання тексту вірша треба довести до автоматизму. Це дасть змогу зосередитися на виразності читання.

9.     Перед уроком уявно продекламуйте вірш іще раз. Якщо ви не задоволені звучанням окремих рядків, то ще є час усунути недоліки.

Як готуватися до іспитів

1.     Скласти графік підготовки до всіх дисциплін, з яких відбуватимуться іспити.

2.     Повторювати один і той же матеріал два рази протягом доби, а потім ще раз – через тиждень.

3.     Скласти плани відповідей на можливі екзаменаційні питання.

4.     Дбати про те, щоб відповідь на іспиті була композиційно завершеною (переважно роздум), доказовою (з прикладами), переконливою (з поясненнями); дотримуватися особливостей наукового стилю мовлення. Щодня повторювати матеріал з двох навчальних предметів з перервою між ними.

5.     Вести щоденник, куди записувати щодня план роботи на наступний день.

6.     Уміти зняти втому (спілкуванням з друзями, батьками, прослуховуванням музики та подібне).

Як писати твір

1.     З кількох запропонованих тем обрати не найлегшу, а ту, яка вас цікавить і хвилює.

2.     Добре обдумати тему, визначити, який обсяг матеріалу вона охоплює.

3.     Визначити основну думку майбутнього твору, намагатися зберегти її під час роботи над твором.

4.     Скласти план, чітко та стисло сформулювати думку кожного пункту. Пам’ятайте, що назва основної частини в складному плані – це теза, яку треба довести.

5.     Підберіть епіграф, який висловлює основну думку твору.

6.     Напишіть вступ, який би доречно розпочинав тему. На початку твору висловіть головну думку, потім обґрунтуйте її, доповніть фактами із твору, у разі потреби наведіть цитати.

7.     Стежте за послідовністю викладу думок.

8.     Дотримуйтеся пропорційності частин твору і стежте за зв’язком між ними.

9.     Висловлюйте власне ставлення до всього, про що пишите, робіть власні висновки, узагальнення.

10.                 Наприкінці твору зробіть загальний висновок, зумовлений змістом роботи.

11.                  Правильно і грамотно висловлюйте свою думку.

12.                 Дотримуйтеся вимог до зовнішнього оформлення (план пишіть перед текстом твору, залишайте поля, дотримуйтеся абзаців).

Як читати книгу

·        Пам’ятай: читання – одне з найважливіших завдань у самоосвіті, ставитись до нього треба серйозно.

·        Внутрішньо налаштуйся на читання. Не поспішай, не «ковтай» зміст книжки, а читай уважно, вдумливо, намагайся запам’ятати прочитане.

·        Зміст треба осмислювати. Не можна допускати механічного фіксування тексту.

·        Вчися читати швидко, не проговорюючи про себе, охоплюючи поглядом цілі фрази, речення.

·        Для свідомого сприймання прочитай передмову, перегортаючи сторінки, обміркуй заголовки.

·        Коли щось незрозуміло, не поспішай гукати на допомогу інших. Спочатку спробуй самостійно розібратися. Користуйся словниками, довідниками.

·        Роби помітки, виписки, на потреби склади план (тези, конспект).

·        Найцікавіше запам’ятай. Порівнюй прочитане з уже відомими фактами, знайди йому місце в системі знань.

·        Прочитавши книжку, обміняйся думками і враженнями про неї з друзями, дай оцінку. Згадай основні образи, події, думки.

·        Порівняй власну думку про книжку з відгуками і рецензіями на неї: один розум добре, а колективний – краще.

·        Зроби відповідні записи про книжку у читацькому щоденнику.

Не читай всі книги на один лад. Спосіб читання повинен відповідати меті читання.

Види читання:

1.     Читання-перегляд.

Дає загальне уявлення про зміст книги за допомогою: титульного листа, анотації, заголовка книги, змісту, передмови, післямови.

2.     Повне читання.

Уважно прочитують увесь текст, але при цьому не роблять ніяких записів.

3.     Вибіркове читання.

          Зосереджено читають лише окремі місця.

4.     Поглиблене читання.

Уявляють та засвоюють прочитане.

Читаючи, роблять різного роду виписки.

Обдумують, чого нового навчила книга.

При читанні художніх творів

- Читай уважно, зосереджено, нічого не пропускаючи.

- Осмислюй прочитане, перечитуй ще раз епізоди, які тебе схвилювали.

- Уявляй зображені автором картини.

- Співпереживай разом з героями книжки.

- Стеж за мовою, зверни на особливості побудови твору.

- Не читай швидко, поверхово, «ковтаючи», поверхове читання послаблює пам’ять.

При читанні для самоосвіти

1.     Пам’ятай: читання – одне з найважливіших завдань у самоосвіті, ставитись до нього треба серйозно.

2.     Внутрішньо налаштуйся на читання. Не поспішай, не «ковтай» зміст книжки, а читай уважно, вдумливо, намагайся запам’ятати прочитане.

3.     Зміст треба осмислювати. Не можна допускати механічного фіксування тексту.

4.     Вчися читати швидко, не проговорюючи про себе, охоплюй цілі фрази, речення.

5.     Для свідомого сприймання прочитай передмову; перегортаючи сторінки, обміркуй заголовки.

6.     Коли щось незрозуміло, не поспішай гукати на допомогу інших. Спочатку спробуй самостійно розібратися.                                                                                                                                                               

7.     Роби помітки, виписки, за потреби склади план (тези, конспект).

8.     Найцікавіше запам’ятай. Порівняй прочитане з уже відомими фактами, знайди йому місце в системі знань.

9.     Прочитавши книжку, обміняйся думками і враженнями про неї з друзями, дай оцінку. Згадай основні образи, події, думки.

10.                       Порівняй власну думку про книжку з відгуками і рецензіями на неї: один розум добре, а колективний – краще.

11.                       Зроби відповідні записи про книжку у читацькому щоденнику.

Як самостійно працювати з підручником

·        Прочитай увесь заданий текст, глибоко вдумуючись у його зміст.

·        Працюй завжди з ручкою або олівцем у руках.

·        Засвоєнню допоможуть схематичні малюнки й записи.

·        Поділи подумки текст на частини і знайди основну думку.

·        Читаючи текст, пов'язуй його з часом, картою, графіками, схемами підручника.

·        Порівнюй, зіставляй вивчений матеріал, факти, явища з іншими.

·        Складай короткий усний (письмовий) план прочитаного.

·        Намагайся в тексті знайти відповідь на кожне запитання, наведене в кінці параграфа.

·        Привчай себе до самоконтролю: обов'язково перекажи вголос або про себе заданий матеріал, спочатку по частинах, а потім у цілому весь параграф. Роби це так, щоб словам було тісно, а думкам – просторо.

·        Завжди виконуй домашні завдання.

·        Долай труднощі, а не тікай від них. Працюй над книжкою систематично і наполегливо.

Висловлюючи думку:

1.     З'ясувати, що треба довести.

2.     Виявити важливість того, що треба довести.

3.     Визначити власну позицію

4.     Підібрати в певній послідовності аргументи, докази.

Як користуватися

довідковою літературою

Якщо вам потрібно дізнатися:

-         як правильно писати те чи інше слово, тоді звертайтеся до орфографічного словника;

-         як правильно вимовляти, наголошувати слова – до орфоепічного;

-         походження слова – до етимологічного;

-         значення слова, його стилістичне використання і граматичне оформлення – до тлумачного словника.

        Якщо ви хочете дізнатися про різні явища природи, такі як землетрус, затемнення, повінь, чи про видатних діячів культури, науки, спорту, про географічні відкриття, історичні події – звертайтеся до енциклопедичних словників.

       Для того, щоб отримати допомогу від словника, потрібно вміти ним правильно користуватися.

       У словниках усі слова зібрані за алфавітом, а у довідниках – за окремими темами. Словникова стаття починається із заголовка. У філологічних словниках заголовок завжди має наголос.

У словниках-довідниках завжди зібрані знання, нагромаджені багатьма поколіннями. Звертайтеся до них, читайте їх як художню книгу, вони завжди і в усьому допоможуть вам.        

          Словники допомагають нам не тільки правильно писати слова, визначати їх значення, пояснювати походження слів, а й розширювати кругозір, дають різну інформацію з різних галузей науки, техніки, мистецтва, розвивають культуру мовлення.

Словник літературознавчих термінів

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ
 

Автобіографія — літературний жанр, головним героєм якого (в літературному сенсі) є сам автор.Алітерація — повторення подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку, строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності.Алегорія — троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу (наприклад, у казках Лисиця уособлює хитрість).Амфібрахій — у силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з наголосом на другому складі.Анапест — у силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з наголосом на останньому складі.Анафора — єдинопочаток, повторення на початку віршових рядків, строф або речень однакових чи співзвучних слів, синтаксичних конструкцій.Анекдот — коротке гумористичне оповідання про характерний випадок у побутовому житті з несподіваним і дотепним закінченням.Антитеза — це стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за своїм змістом.Асонанс — повторення однакових голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює її музичність.Астрофічний вірш — вірш, який не ділиться на строфи чи строфоїди. Рядки такого вірша вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо.Афоризми, або Крилаті слова — стислі влучні оригінальні вислови відомих письменників, що набули поширення в народі через влучність, дотепність чи широту філософських узагальнень.Білий вірш — неримовані вірші з чіткою внутрішньою метричною структурою, де на місці рими лишається чиста клаузула (наприклад, «Лісова пісня» Лесі Українки).Балада — жанр ліро-епічної поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом (наприклад, «Рибалка» П. Гулака-Артемовського).Бароко — напрям у мистецтві та літературі ХVІІ-ХVІІІ ст., який прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням. Бароко синтезувало мистецтво готики й ренесансу.Буколіка — жанр античної поезії, в якому мовилося про вільне, безтурботне, щасливе життя на селі.Бурлеск — жанр гумористичної поезії, комічний ефект досягається тим, що героїчний зміст викладається навмисно вульгарно, грубо, або навпаки, тим, що про буденне говориться піднесено (наприклад, «Енеїда» Котляревського).Віршування, або Версифікація — і. Мистецтво виражати свої думки у віршованій формі. 2. Система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що складаються на підставі культурно-історичної традиції певної національної мови.Верлібр — вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.Внутрішній монолог — різновид монологу, в якому передаються внутрішні переживання персонажа замість опису зовнішніх реальних подій, ситуацій, що викликають ці переживання.Водевіль — невелика комедійна п'єса (переважно одноактна), якій притаманна проста композиція, динамічний сюжет, дотепність, у ній розмови героїв чергуються з піснями, танцями (наприклад, «Москаль — чарівник» І. Котляревського).Гімн — урочистий музичний твір на слова символічно-програмового змісту, вживається переважно як символ держави.Гіпербола — різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії.Гекзаметр — віршовий дактилічний розмір з шістьма наголосами без рими.Герой літературного твору, або Персонаж — 1. Постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного літературного жанру, 2. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, звірів у казках, байках, притчах та деяких інших жанрах.Градація — стилістична фігура, що полягає в поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення чи пониження їхньої емоційно-смислової значимості.Гумор — 1. Різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. 2. Узагальнена назва творів, мета яких — розсмішити, викликати гарний настрій 3. Взагалі сміх і відчуття комічного.Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетного відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.Діалектизми — слова, характерні для мовлення жителів певної місцевості. Вживаються в художніх творах для мовної характеристики персонажів, для створення місцевого колориту.Діалог — розмова двох чи кількох дійових осіб.Дактиль — у силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з наголосом на першої складі.Драма — і. Один з основних родів художньої літератури, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів. 2. Один із жанрів драматичного роду, комедією, трагедією, це п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, як розвивається в постійній напрузі.Дума — великий пісенно-розповідний (ліро-епічний) твір переважно героїчного змісту.Думка (дума) — жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді бального змісту, який був поширений у творчості українських письменників — романтиків першої половини XIX ст.Екзистенціалізм — течія в літературі, що сформувалася в Європі у 1930-1940 р. а найбільшого розвитку досягла в 1950-1960 рр. Джерела екзистенціалізму містилися в праці філософа XIX ст. Є. К'єркегора. Основним положенням екзистенціалізму є постулат:(існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.Експозиція — сюжетно-композиційна частина художнього твору, яка знайомить з його головними персонажами, конфліктами, проблемами, обставинами дії.Епітети постійні — епітети, які у фольклорних творах, а іноді в інших, часто вживаються з тими самими словами: козак — молоденький, кінь — вороненький, зброя — ясная, шлях — битий.Епіфора — стилістична фігура, протилежна анафорі: повторення однакових виразів, слів, або звукових сполучень у кінці віршових рядків чи строф, а також прозових уривків з метою посилення виразності поетичної мови, підкреслення чогось.Епопея — значний за обсягом монументальний твір епічного змісту, в якому широко і всебічно відтворено епохальний перелом у житті цілого народу (часом багатьох народів), відображені події, що мають вирішальне значення для багатьох поколінь (наприклад, твір У. Самчука «Волинь»).Епос — один із трьох родів літератури, відмінний за своїми ознаками від лірики та драми. Основа епічного твору — розповідь від автора. Жанр епічної героїчної поеми.Есе — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного питання і не претендує на вичерпне й визначальне трактування теми.Зав'язка — елемент сюжету й композиції, який розпочинає основний конфлікт, зіткнення антиподів.Загадка — це короткий твір, в основі якого лежить дотепне метафоричне запитання, що передбачає відповідь на нього.Ідея художнього твору — емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора.Ідилія — різновид буколіки; невеликий, переважно віршовий, твір, в якому поетизується сільське життя (наприклад, «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченка).Імпресіонізм — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.Інверсія — одна із стилістичних фігур мови, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні, щоб найбільш значуще слово чи слова особливо підкреслити, звернути на них увагу.Інтер'єр — в літературі вид опису, змалювання внутрішніх приміщень та предметів, які в них знаходяться і безпосередньо оточують персонажів твору.Інтермедія — невеличкий розважальний драматичний твір, який виконувався між актами вистави на серйозні, переважно релігійні теми.Інтонація — чергування підвищень і знижень голосу, тон мовлення, який Дозволяє виражати почуття, ставлення до вимовленого.Іронія — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.Історичні пісні — це ліро-епічні твори героїчного характеру про важливі події минулого та відомих історичних осіб.
Кіноповість — сценарій, перероблений для читання (наприклад, «Україна в огні» О. Довженка).Казка — один із основних жанрів народної творчості, епічний, розповідний, сюжетний художній твір усного походження про вигадані та фантастичні події.Календарно-обрядові пісні — це ліричні твори, якими супроводжуються обряди та ритуали, пов'язані з циклічністю природи, зі зміною пір року.Катрен — строфа з чотирьох рядків, чотиривірш.Класицизм — напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції у XVII ст. Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування.Клаузула, або Клаузула — заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу.Колізія — зіткнення протилежностей (інтересів, переконань, мотивів, окремих осіб), джерело конфлікту та форма його реалізації у художньому творі.Коломийка — жанр української пісенної лірики, який пов'язаний з однойменним народним танцем. Коломийка має традиційну жанрову структуру: дворядкова строфа, кожен рядок якої складається з 14 складів, має малу цензуру після 4-го та велику після 8-го складів і закінчується жіночою римою (з наголосом на передостанньому складі).Колядка — жанр величальних календарно-обрядових пісень, які в дохристиянську епоху були пов'язані з зимовим святковим циклом, а з утвердженням християнства — з різдвяним.Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, виявляється смішне в навколишній дійсності чи людині (наприклад, «За двома зайцями» М. Старицького).Композиція — побудова твору. Найпоширеніші види: лінійна — події зображуються в хронологічній послідовності; ретроспективна — події, що відбулися раніше, зображуються пізніше; паралельна — дві події, що відбулися одночасно, зображуються як послідовні; монтаж — кілька подій, що відбуваються одночасно, зображуються по черзі.Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями.Крилаті слова, або Афоризми — стислі влучні оригінальні вислови відомих письменників що набули поширення в народі через влучність, дотепність чи широту філософських узагальнень.Кульмінація — важливий елемент сюжету: вирішальне, найгостріше зіткнення сил, які ведуть боротьбу, момент найвищого напруження в розвиткові змальованих у творі подій.Лірика — 1. Один із трьох родів художньої літератури, в якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. 2. Певний віршовий твір або сукупність творів.Ліричний відступ — це такий авторський відступ від розгортання подій, картин і образів у якому письменник безпосередньо від себе висловлює почуття і настрої у зв'язку з долею героїв виявляє своє ставлення до них тощо.Ліричний герой — образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов'язково тотожний авторові.Ліро-епічний твір — це літературний твір, в якому гармонійно поєднуються зображальні виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполук (балада, співомовка, поема, роман у віршах).Література — так колись називали все, що написане або надруковане буквами (літерами Зараз термін «література» переважно вживається у значенні художня література. А художня література є одним із видів мистецтва, що образно відтворює життя за допомогою слова, мов.Літературний жанр — тип літературного твору, один з елементів класифікації літературно матеріалу, позначає літературні твори, які умовно об'єднуються за певною структурою та спільний ознаками зображення дійсності. Наприклад, серед епічних творів найчастіше виділяють такі жанри (види): казка, байка, легенда, оповідання, новела, повість, роман, епопея та ін.; серед ліричні ліричний вірш, пісня, елегія, епіграма та ін.; серед драматичних: трагедія, комедія, драма, фарс та ін.Літературний напрям — це конкретно-історичне втілення художнього методу, що проявляє себе в ідейно-естетичній спільності групи письменників у певний період часу. Літератури напрям є своєрідним синтезом художнього методу та індивідуального стилю письменника.Літературний процес — безперервний, надзвичайно складний, іноді суперечливий, який визначається всією сукупністю явищ і фактів, як єдиними нормами загальнолітературного світового розвитку, так і його національні особливостями.Літературний рід — узагальнююче поняття, один з головних елементів систематизації літературного матеріалу, категорія вищого порядку. За родами література поділяється на епос, лірику, драму.Легенда — народна оповідь про життя якоїсь особи чи незвичайну подію, оповита фантастикою, казковістю.Лейтмотив — конкретний образ, часто повторювана деталь, головна тема чи ідея, визначальна інтонація, що пронизує твір або всю творчість письменника.Логічний наголос — виділення важливого слова в реченні (яке несе особливе смислове навантаження) через підвищення сили голосу.Міракль — один із жанрів середньовічної релігійно-повчальної драми, за основу якої бралися розповіді про «дива», здійснені Богородицею чи святими.Містерія — західноєвропейська середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літургійного дійства.Міф — і. Форма мислення стародавньої людини. У міфі абстрактні поняття про світ виражаються у вигляді живих істот або навпаки — живі істоти виступають як вищі символи світу. Міф ґрунтується на глибокій вірі в реальність цих істот та їх надприродну силу. 2. Те саме, що легенда, розповідь про богів та героїв.Міфологізм — спосіб поетичної реалізації міфу в творах художньої літератури.Медитація — вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про деякі важливі проблеми, інколи глобального значення (життя і смерть, дружба і кохання, людина і природа).Мемуари — оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був.Метафора — один з основних тропів: образний вислів, в якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.Мовленнєвий такт — частина речення між двома паузами.Модернізм — загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість.Монолог — переважно в драматичному творі або кінофільмі роздуми персонажа вголос, розмова з самим собою чи глядачами.Мотив — неподільна смислова одиниця, з якої складається сюжет (мотив жертовності, скорбота та ін.) або тема ліричного твору.Мотто, або Епіграф — напис (часто цитата), який вміщується автором перед текстом твору або його частиною. Епіграф передає основну ідею, настрій або колізію твору, задає тон.Нарис — невеликий за обсягом оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події й конкретних людей (наприклад, нарис Панаса Мирного «Подоріжжя од Полтави до Гадячого»).Народна пісня — невеликий усний віршований твір, що співається.Неореалізм — стильова течія в українській літературі початку XX ст., яка розвинулася з класичного реалізму.Неоромантизм — стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст., названа Лесею Українкою «новоромантизмом». Зі «старим» романтизмом його ріднить порив до ідеального, виняткового.Новела — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією.Ода — жанр лірики, вірш, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю історичних осіб. Оксиморон — різновид тропа, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу: «На нашій — не своїй землі» (Т. Шевченко).Опис — зображення письменником місцевості, де відбувається дія, природи (пейзажу), зовнішнього вигляду осіб (портрета), внутрішньої частини приміщень (інтер'єру).Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному епізоді з життя одного персонажа (іноді кількох).Оповідач — особа, вигадана автором, від імені якої в художньому творі автор оповідає про події та людей.Оповідь — зображення подій і вчинків персонажів через об'єктивний виклад їх від першої особи, на відміну від розповіді — викладу від третьої особи.Підтекст — внутрішній, прихований зміст якого-небудь висловлювання.Пірихій — у силабо-тонічному віршуванні пірихієм умовно називається заміна стопи ямба чи хорея стопою з двох ненаголошених складів.Пісня — словесно-музичний твір ліричного або ліро-епічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу.Памфлет — публіцистичний твір на злободенну тему, в якому з особливою гостротою й експресією, часто в сатиричній формі висміюються й викриваються якісь негативні суспільні явища.Панегірик — поетичний жанр, найхарактернішою ознакою якого є захоплена похвала та уславлення визначної події чи подвигів видатної людини.Паралелізм — стилістична фігура: паралельне зображення двох (трьох і більше) явищ з різних сфер життя, показ одних явищ на фоні інших.Пародія — сатиричний або гумористичний твір, який наслідує, імітує творчу манеру письменника або напряму з метою його висміяти.Пастораль — різновид буколіки; невеликий за обсягом художній твір, в якому мовиться про безтурботність сільського життя на лоні природи.Пауза — перерва в мовленні, зупинка голосу під час читання. Може бути довгою, середньої та короткою.Пейзаж — один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якої незамкненого простору зовнішнього світу.Переказ — подібне до легенди усне оповідання про видатні події минулого, але біль достовірне, ніж легенда.Перифраз — мовний зворот, який вживається замість звичайної назви певного об'єкта і полягає в різних формах опису його істотних і характерних ознак (наприклад, Т. Шевченка називають «великим Кобзарем»).Персоніфікація — вид метафори: уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям, олюднення їх (а уособлення — оживлення їх).Персонаж, або Герой літературного твору — 1. Постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного літературного жанру. 2. люднені, оживлені образи речей, явищ природи, звірів у казках, байках, притчах та деяк інших жанрах.Повість — епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризуємо однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкрито посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість — «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка).Поезія — 1. Один із трьох літературних родів, поряд з епосом і драмою. 2. Невеликий художній твір у віршах, 3. Інколи цим поняттям означають віршовані твори певного автора, нації чи епох.Поема — ліро-епічний віршований твір, у якому зображені значні події і яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується розкриттям авторських переживань і роздумів.Полілог — багатоголосся, розмова, в якій одночасно бере участь багато людей.Порівняння — троп, який полягає у зіставленні одного предмета з іншим для того, щоб глибше розкрити, яскравіше змалювати його.Портрет — зображення в літературному творі зовнішнього вигляду, пози, рухів, виразу обличчя людини, її одягу, взуття тощо.Послання — віршований твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб.Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття XX ст. приходить на зміну модернізмові. Цей напрям — продукт пост індустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.Приказка — це образний вислів чи мовний зворот, який влучно характеризує людину, її вчинки, явища життя і т. ін.: Або пан, або пропав.Прислів'я — короткий влучний, часто заримований народний вислів повчального змісту.Притча — короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.Проза — мовлення не організоване ритмічно; літературний твір або сукупність творів, написаних не віршованою мовою.Прозопопея, або Уособлення — різновид метафори: зображення неживих предметів або абстрактних явищ із наданням їм властивостей живих істот.Псалми — жанр духовної лірики, пісні релігійного змісту.Публіцистика — особливий рід літератури та журналістики, звернений до найактуальніших проблем, вирішення яких має велике значення для суспільства.Реалізм — літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.Ремінісценція — один із видів творчих взаємовпливів, який полягає в запозиченні окремих елементів з творчості попередників.Ремарки — авторські пояснення в тексті драматичного твору про час і обстановку, в якій відбувається дія, про вік, вигляд, міміку, жести, інтонацію голосу персонажів, про їх психологічний стан, вчинки тощо.Рецензія — один із провідних жанрів літературної критики, що розглядає й оцінює твори художньої літератури й мистецтва, визначає їх вартість та характеризує, на думку критика, хиби, недоліки.Речитатив — протяжне проказування, що наближається і до декламації, і до співу.Рима — співзвучність закінчень слів у віршових рядках.Римування — характер розміщення рим у вірші. У межах чотиривірша (катрена) розрізняють такі способи римування: парне, або суміжне, коли перший рядок римується з другим, а третій — з четвертим (aabb); перехресне, при якому перший рядок римується з третім, а другий — з четвертим (abab); кільцеве, або оповите, коли одна рима, об'єднуючи перший і четвертий рядки, ніби бере в кільце рядки, пов'язані іншою римою (abba).Ритм — правильне чергування наголошених і ненаголошених складів у силаботонічній системі віршування.Риторика — наука красномовства.Розв'язка — складовий компонент сюжету, вирішення конфлікту (інтриги) епічного, ліро-епічного, драматичного, а іноді й ліричного (сюжетного) твору.Розвиток дії — розгортання подій, що виростають із зав'язки, своєрідний перебіг розповіді автора про життя, стосунки і дії персонажів.Роман — великий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, в якому життя людей розкривається на тлі історичних або соціально вагомих обставин.Романс — невеликий за обсягом вірш переважно особистого (любовного) характеру та музичний твір для сольного співу з інструментальним супроводом.Романтизм — один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX ст. Романтики виступали проти нормативності класицистичного мистецтва, проти його канонів та обмежень.Рондель — закінчений вірш із 13 рядків, поділених на три строфи. У перших двох по чотири рядки, у третій — п'ять. Перші два рядки цілком повторюються у кінці другої строфи, а перший рядок ще й завершує вірш.Рубаї — в ліричній поезії народів Близького Сходу чотиривірш переважно філософського змісту, в якому римуються перший, другий і четвертий рядки.Рядок — частина віршованого тексту, одиниця вірша, від довжини і структури якої залежить розмір цього вірша.Сарказм — зле, в'їдливе висміювання серйозних вад у характері персонажів, подіях та явищах громадського або побутового життя з тим, щоб викрити їх потворну сутність.Сатира — 1. У давньоримській літературі написаний гекзаметром поетичний твір, в якому викривалися пороки суспільства. 2. Різке осміяння суспільних вад за допомогою сатиричних засобів 3. Художній твір, в якому здійснюється таке осміяння.Сентименталізм — напрям у європейській: літературі другої половини, XVIII — початку XIX ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.Символізм — одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х рр. XIX ст. а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.Сонет — ліричний вірш, який складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, тобто з двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривірші (терцин) тернарного римування за основною схемою (аbаb аbаb bbd ggd), хоча можливі й іній конфігурації рим.Співомовка — короткий віршований ліро-епічний твір, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці або казковому мотиві.Спондей — у силаботонічній системі віршування заміна стопи ямба чи хорея стопою з двох наголошених складів.Стаття — науковий чи публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі чи газет в якому здійснюється досить широке за охопленням матеріалу і порівняно глибоке аналітичні дослідження важливої суспільно-політичної чи літературної теми.Стиль — 1. Сукупність мовних прийомів для вираження тих чи інших ідей, думок. 2. Сукупність усіх виразних засобів — мовних, композиційних, жанрових, вживаних для втілення змісту твору (наприклад, стиль класицизм).Стопа — в силаботонічному віршуванні — це група складів з певним, незмінним для даного вірша розташуванням у ній одного наголошеного і одного, двох або трьох ненаголошених складі] Від повторення стоп залежить розмір вірша.Строфа — повторюване в даному вірші поєднання кількох віршованих рядків, зв'язаних мі: собою певною системою рим та інтонацією або за змістом, а також відділене від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками.Строфоїди — частини віршованого тексту, що мають різну кількість рядків.Сюжет — організована в життєво правдоподібну картину система подій за участю певні персонажів.Тавтологія — повторення одного й того ж слова, однокореневих чи близьких за значенням, щоб з більшою силою виразити щось важливе у висловленій думці.Тема — це коло життєвих явищ, відображених у творі у зв'язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки. Тема — узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться у всьому творі.Темп — швидкість читання або мовлення. Буває повільний, середній та швидкий.Терцина — в поезії строфа, що складається з трьох рядків, де 1-й римується з 3-м, а 2-й — з 1-м уже наступної терцини.Тип — образ — персонаж, в якому відбиваються риси характеру, спосіб мислення, світоглядні орієнтації певної групи людей або нації, а він при цьому залишається яскраво індивідуальним, неповторним.Трагедія — драматичний твір, де зображуються нерозв'язні моральні проблеми, що призводять, як правило, до загибелі героя (героїв) (наприклад, «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого).Троп — слово або вираз, вжитий у переносному, образному значенні.Уособлення, або Прозопопея — різновид метафори: зображення неживих предметів або абстрактних явищ із наданням їм властивостей живих істот.Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею. Своєрідність жанру усмішки — в поєднанні побутових замальовок з частими авторськими відступами, в лаконізмі й дотепності.Усна народна творчість — це художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.Фабула — основні події міфу, легенди, художнього твору, викладені без додаткових деталей.Фейлетон — художньо-публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти, які зображено в сатиричному або гумористичному плані.Характер літературний — це зображення письменником у художньому творі людини з властивими їй індивідуальними рисами, які зумовлюють її поведінку, ставлення до інших людей, до життя.Хорей, або Трохей — у слабо тонічному віршуванні — це двоскладова стопа з наголосом на першому складі.Художній метод — це сукупність принципів ідейно-художнього пізнання та образного відтворення світу, спосіб осягнення дійсності засобами мистецтва. В історії літератури виділяють такі художні методи: бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, натуралізм, модернізм. Кожний художній метод (за винятком модернізму) має відповідний літературний напрям. Напрям користується певним методом, заснований на ньому.Художній образ — особлива форма естетичного освоєння світу, при якій зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається в формі абстрактних понять.Художня асоціація — зв'язок уявлень, коли одне з них у людській свідомості викликає низку інших, інколи ірраціональних (чистий — божественний), контрасту (добро — зло), суміжністю в часі (весна — цвітіння) чи в просторі (поле — жито) і постає як наслідок естетичного освоєння дійсності.Цезура — пауза, яка ділить довгий віршовий рядок на пів-рядки чи дрібніші частини і тим підкреслює інтонацію, надає довгому рядку чіткішого ритмічного звучання.Щедрівка — жанр величальних календарно-обрядових пісень, що виконуються під Новий рік на Щедрий вечір.Ямб — у слабо тонічному віршуванні двоскладова стопа з наголосом на другому складі.

 

Схема аналізу епічного 

і драматичного творів

• 1. Короткі відомості про автора (передовсім ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку твору).
• 2. Історія написання і видання твору (у разі потреби).
• 3.Літературний рід.
• 4. Жанр (роман, повість, оповідання, трагедія, комедія, власне драма тощо).
• 5. Життєва основа (ті реальні факти, які стали поштовхом і матеріалом для твору).
• 6. Тема, ідея, проблематика твору.
• 7. Композиція твору, особливості сюжету, їхня роль у розкритті проблем.
• 7. Роль поза сюжетних елементів (авторських відступів, описів, епіграфів, присвят, назви твору тощо).
• 8. Система образів, їхня роль у розкритті проблем твору.
• 9. Мовностильова своєрідність твору (на рівні лексики, тропів, синтаксичних фігур, фоніки, ритміки).
• 10. Підсумок (художня цінність твору, місце цього твору в доробку автора та в літературі загалом тощо).
•         
•           Схема аналізу ліричного твору
• • 1. Короткі відомості про автора (передовсім ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку твору).
  • 2. Історія написання і видання твору (у разі потреби).
  • 3. Жанр твору (громадянська, інтимна, релігійна лірика тощо).
  • 4. Провідний мотив твору.
  • 5. Композиція твору (варто пам’ятати, що в ліричному творі сюжет відсутній, натомість увага зосереджується на певному почутті, виділяють такі композиційні етапи почуття:
  • а) вихідний момент у розвитку почуття;
  • б) розвиток почуття;
  • в) кульмінація (можлива);
  • г) резюме, або авторський висновок.
  • 6. Ключові образи твору (звернімо увагу, що найчастіше визначальним у ліриці є образ ліричного героя – це умовна дійова особа, думки й почуття якої розкриваються у ліричному творі).
  • 7. Які мовні засоби сприяють емоційному насиченню твору (йдеться про лексику, тропи, фігури, фоніку), як саме?
  • 8. Версифікація твору (рими, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи), її роль у розкритті провідного мотиву.
  • 9. Підсумок.